+ 38 (044) 237 71-05
+ 38 (093) 808 83-83
+ 38 (097) 237 37-33
A_Advokat23
andrey@shapovalov.co.ua
За загальним правилом, спадкодавець повністю вільний у визначенні кола своїх спадкоємців. Воля спадкодавця закріплюється в дуже важливому документі, що носить назву «Заповіт». Коло спадкоємців, визначених у заповіті, і розмір часток кожного з них не залежать від черговості спадкування за законом. Таким чином, Цивільний кодекс України гарантує право кожному розпорядитися своїм майном після своєї смерті на власний розсуд. Але, одночасно з тим, чинне законодавство вводить і одне виключення, спрямоване на обмеження свободи виявлення волі спадкодавця. Йдеться про залучення спадкоємців, яким гарантована обов’язкова частка у спадщині.
Хто має право на обов’язкову частку у спадщині?
Під спадкуванням обов’язкової частки мається на увазі особливий порядок спадкування, який не залежить від волі спадкодавця, викладеної в заповіті. Більш того, Цивільний кодекс України (стаття 1235) регламентує, що спадкодавець при складанні заповіту не має права відмовити у спадщині особам, що претендують на обов’язкову частку у спадщині.
- Діти спадкодавця, які не досягли повноліття (18 років);
- досягли повноліття, але непрацездатні діти спадкодавця;
- Батьки, які є непрацездатними;
- Чоловік який пережив у разі його непрацездатності.
Слід мати на увазі, що непрацездатність може виникати внаслідок двох різних причин. По-перше, особи можуть бути непрацездатними за віком, тобто у разі досягнення ними пенсійного періоду. По-друге, спадкоємці можуть бути непрацездатними за станом свого здоров’я. Мова йде про інвалідів 1-ї, 2-ї і 3-ї груп, якщо їх інвалідність встановлена МСЕК.
Якщо у спадкодавця в числі родичів немає вище перелічених осіб, то право на обов’язкову частку у спадщині відсутня. Але якщо ж такі особи є, то при оформленні спадщини обов’язкова частка повинна бути неодмінно визначена. В іншому випадку мова буде йти про порушення прав спадкоємців.
Випадки, коли виділяється обов’язкова частка у спадщині
Перш за все, повторимо, що право на спадкування обов’язкової частки жодним чином не залежить від волевиявлення заповідача або інших спадкоємців і від їх згоди на визначення такої частки. Крім того, право на обов’язкову частку у спадщині мають спадкоємці як проживали разом із спадкодавцем, так і ті, які не проживали.
Відзначимо, що утриманці, які є непрацездатними, які перебувають на утриманні спадкодавця і проживають разом з ним, права на отримання обов’язкової частки у спадщині не мають.
Отже, обов’язкова частка у спадщині підлягає виділенню у випадках:
- Якщо має місце бути факт порушення права спадкоємця, який має право отримати обов’язкову частку;
- Якщо в заповіті немає вказівки про спадкоємця, який має право на спадкування обов’язкової частки;
- Якщо частина майна, заповідана такому спадкоємцю, менше, ніж його обов’язкова частка.
На нотаріуса покладається обов’язок роз’яснити заповідачу на момент складання заповіту сенс норми, викладеної у статті 1241 Цивільного кодексу. Спадкодавець має усвідомлювати, що він не має права позбавити спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку, спадщини шляхом запису про це в заповіті. Більш того, якщо все-таки такий запис буде зроблена, то в цій частині суд визнає заповіт недійсним.
Встановлення розміру обов’язкової частки у спадщині
Перелічені в статті 1241 Цивільного кодексу України особи незалежно від сенсу і змісту заповіту мають право на отримання 1/2 частки, належної кожному з них у тому випадку, якщо б спадкування відбувалося за законом.
Стаття 1241 Цивільного кодексу містить перелік підстав, за наявності яких обов’язкова частка може бути зменшена:
- непідтримання відносин спадкоємцем із спадкодавцем при наявності такої необхідності;
- Погані взаємини спадкоємця із спадкодавцем;
- Інші обставини, що мають істотне значення.
Також, виходячи зі змісту статті 1241 Цивільного кодексу, можна зробити висновок про наявність заборони на покладання яких би то не було зобов’язань на спадкоємців обов’язкової частки в рамках цієї частки. Виходить, що таких спадкоємців (знову ж таки, в рамках належної їм обов’язкової частки) не можна обтяжити, наприклад, обов’язком виконати заповідальну відмову і т.д.
Майно, що враховується при розрахунку обов’язкової частки
- Вартість заповідального відказу, який встановлений на користь осіб, які мають право на отримання обов’язкової частки;
- Вартість майна домашнього вжитку та використання;
- Вартість іншого майна, а також майнових прав, що переходять до такого спадкоємця.
Яким чином визначається обов’язкова частка у спадщині?
У цьому випадку передбачений наступний порядок дій:
1. Установлюється наявність серед родичів спадкодавця осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;
2. Обсяг спадкової маси ділиться на ту кількість спадкоємців, які успадковували б майно не за заповітом, а за законом;
3. Обов’язкова частка у спадщині складе половину величини, отриманої в результаті виконання операції, зазначеної в пункті 2.
Щоб було наочніше, розглянемо ситуацію на конкретному прикладі:
Успадковане майно – приватний будинок.
Кількість спадкоємців за заповітом – 2 людини (брат і сестра спадкодавця), які наслідують майно в рівних частках.
На день смерті спадкодавця у нього були: повнолітня працездатна дочка і дружина, що досягла пенсійного віку.
До спадкоємців за законом (перша черга) відносяться тільки дочка і дружина померлого.
Отже, якби дочка і дружина спадкодавця успадковували б майно за законом, то їм належало б по 1/2 від приватного будинку. У нашому прикладі право отримати обов’язкову частку має тільки непрацездатна (за віком) дружина спадкодавця. Її обов’язкова частка дорівнює половині від 1/2 будинку, тобто 1/4 частини.
Таким чином, провівши нехитрий розрахунок, отримуємо, що загальний розмір майна, що підлягає спадкуванню братом і сестрою (спадкоємцями за заповітом) становить 3/4 від усього майна. При цьому братові і сестрі належить по 3/8 частини від усього спадкового майна.
